Л

Лада -богиня кохання, заступниця шлюбу, домашнього вогню, богиня юності, краси, родючості. Сама жіночність, ніжна, співуча, русокоса, ходить в білому одязі. Вона і парубка до коханої непомітно підведе у танці, і падчірку від злої мачехи приховає під густим гіллям, коли та на побачення тікає. Лада в молодих сім'ях підтримує вогонь: ось-ось погасне, ледь жевріє, а вона гілочку підкине, одежою колихне - розгориться багаття, доторкнеться сердець літнім теплом і знову лад у сім'ї.

Лель - юний бог кохання, син Лади. Зовсім молодим Лель часом просто бавиться коханням, хоча і робить це з щирих намірів - для нього це лише весела гра. Гарний парубок з кучерявим волоссям закохує в себе дівчат, наспівуючи їм та граючи на сопілці. Коли ж йому життя нема з-за чергової нареченої, Лель знаходить їй парубка та переконує обох у тому, що вони все життя шукали один одного. З'являється Лель весною, живе разом зі своїм братом Полелем у лісі. Разом вони виходять зустрічати Ярило. Сопілку Леля можна почути в Купальську ніч.

Лісовик — міфологічний образ, який, згідно легенд, втілювався в подобу дуже старого кошлатого діда. «Лісовик — малий, бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям. У брунатному вбранні барви кори, у волохатій шапці з куниці» /Леся Українка, «Лісова пісня»/. Його характерною особливістю була відсутність тіні. Лісовик є символом небезпеки, яка підстерігає людину в лісі. Образ лісовика перегукується з іншими міфологічними образами: мавок, чугайстра і навіть блуду. Лісовик збиває людей з дороги, усіляко шкодить їм. В українській етнографії побутує погляд на лісовика як на «пастуха від звіра», тобто істоту, що охороняла дрібних звірів від хижаків, мисливців. Лісовики створювали в лісах сім'ї і жили як звичайні люди.