Перший етап

Місцем, де постали Лісові Мавки спочатку як самостійний гурток а опісля 4-й курінь УСП-ок було чарівне університетське місто, Ерлянген у північній Баварії.
Ерлянген був немов чудом серед руїн повоєнної Німеччини. Зовсім не знищений, не пошкоджений бомбами, чи пожарами, притяг -нув до себе велике число студентів, як тільки відкрились університетські брами. Навчалось там понад 250 українських студентів. Місто (45 тисяч населення) з імпозантними університетсь- кими будівлями, а одночасно з вузькими стари- ми вуличками, прегарним парком, чисте і зати -шне. добре впливало на нас, замучених пережи- ваннями Другої світової війни. Атмосфера спо- кою і науки чарувала якоюсь підсвідомою раді- стю, яку приносять молоді літа.
Ініціатива заснувати пластовий гурток серед студенток вийшла від Лесі Храпливої, яка не зважаючи на те, що студіювала медицину, мала вроджений письменницький талант і любов до суспільно-громадської праці. Леся об’єднала біля себе товаришок з байротської гімназії, де здавала матуру, а ними були: Леся Кіселевська, Віра Бабій, Стефа Зайферт, Люба Шавала. Опісля долучились до них: Наталка Москалів,
Оля Пиндюк, Слава Слиж, Донця Ференсевич,Ірка Уран,Дарка Городянська, Ака Клим. Усі запалом узялись до праці.
У вільних днях ми сходились і радились, як назвати курінь. Досить скоро рішили ми бути «Лісовими Мавками». Сталось це, мабуть, під впливом «Лісової Пісні» Лесі Українки, якою захоплювались ще так недавно на гімназійній лавці. Зрештою, всі ми тужили за Україною, за красою її природи, журились її недолею. Маючи в своєму гуртку поетку, дуже скоро ма -ли свій гімн. Леся Храплива написала слова, а проф.. Невільницький скомпонував музику. Ку- рінною вибрали ми Наталку Москалів і була во- на нею цілий час, протягом нашого ерлянгенсь- кого пластування. Наталка виконувала свої обо- в’язки не тільки совісно, але , як не раз підкрес -лювала з приємністю.
В короткому часі до Ерлянгену перенесли та -бір т. зв. «переміщених осіб» - українських бі -женців і для Мавок відкрилось поле для практи- чного пластування. Також у тому часі в Ерлян -гені, за ініціативою Обласної Пластової Стар -шини в Регенбурзі, постала Пластова станиця, яку очолив скавтмастер, проф. Др. Євген Храп -ливий, батько Лесі. Тоді ми, Мавки. включи -лись в працю станиці. Першою кошовою була Оля Пиндюк, а по її від’їзді Слава Слиж; зв’язковою Донця Ференсевич, гніздовою Леся Кіселевська. Всі інші були подругами або сестричками – пластовими виховницями. У час довгих літніх ферій кошову заступала Леся Хра- плива, яка жила з батьками в самому Ерлянгені. Усім керував проф. Євген Храпливий, який був не тільки невтомним станичним, але й опікуном пластової і студентської молоді. На жаль, у тра -вні 1949р. він несподівано помер на удар серця, прощаючи пластунів, які виїздили за океан. Йо -му було всього 50 років.
Роки 1947 і 1948 позначились для нас, Мавок найбільшою активністю. Крім сходин з новачка- ми й юначками, ми вібували часті прогульки й ватри. Околиці Ерлянгену, з розлогими левада -ми, сосновими лісами, які так дуже нам нагаду -вали наші рідні, надавалися знаменито на тере -нові ігри, які відбували ми звичайно в суботи й неділі, у вільний час від викладів і науки. В то- му часі мали ми одну особливу ватру, на яку за- просили ми кол. вояка УПА, студента медицини Богдана Гука, який прийшов рейдом з України. Він поділився з нами своїми споминами.
Брали ми участь у Ювілейній Пластовій Зуст -річі з нагоди 35-ліття Пласту, яка відбулася ве -личаво в липні 1947р., в Міттенвальді, серед чудової гірської природи над рікою Ізар. Того ж літа відбули ми новацький вишкіл у Волькерінгу, біля Регенсбургу. Комендаткою ви шкільного табору була скавтмастер Дарія Бойчук, а інстру- кторами визначні пластові виховниці: Софія Янів, Тоня Хорохович, Ганка Коренець. Наша Мавка Оля Пиндюч була бунчужною, а Слава Слиж писарем. При кінці табору приїхала на пе- ревірку сама Цьопа Палів, яка була ідеалом для кожної пластунки.
Відбули ми зустріч УСП-ок у Варні, де особ -ливо подружились з мюнхенськими «Першими Стежами». Брали участь у З’їзді УСП в Мюн -хенні, в 1948р. Також зорганізували зустріч на -шої Станиці з чужинецькими пластунами і ні -мецькими скавтами, з якими ми були у прияз -них відносинах.
Всі ми були веселі, безжурні, любили співати. Часто співали ми, маршируючи містом і зверта- ли тим самим на себе приязну увагу прохожих німців. Пробували також щастя на сцені, приго -тувавши власними силами «Грішницю» Лесі Українки в переселеному таборі при виповненій по береги залі.
Хоч у своєму житті не мали ми щастя бути пластовими новачками чи юначками, а проте наше пластування переживали цілою душею. На жаль, життєві обставини змусили нас покинути Ерлянген і емігрувати за океан. Першою виїхала до Канади наша курінна Наталка Москалів.
Скоро після неї роз’їхались ми всі. На нових поселеннях закладали вже свої родини, займались вихованням дітей. Тільки декілька з нас залишились активними в Пласті. Та те, що зродилось в нашому серці 30 років тому назад, перей- няли другі, молодші, також Мавки і тепер від -значаємо спільно наш радісний ювілей.